До історії культури і релігії візантійські греко- болгари Кирило і Мефодій увійшли як церковні діячі, справжні просвітителі, подвижники і святі апостоли. Мефодій (прибл. 815 або 820—885рр.), Кирило (прибл. 826 або 827—869рр.) народились і виросли в Македонії, при царському дворі у сім’ї знатного вельможі сотника Лева. Він мав сімох синів. Батько болгарин, мати Марія гречанка. Старший брат Мефодій понад дев'ять років був воєводою, потім став монахом, а згодом з молодшим братом Константином (перед смертю прийняв чернече ім’я — Кирило) здійснював подвижницькі місії, відстоював і пропагував християнство. Константин з юнацьких років виявив значні розумові здібності, засвоїв ряд наук. У диспуті переміг патріарха на захист ікон. За ним закріпилась слава філософа. Пізніше у Сирії відстоював християнство, ідею єдиного Бога. Звідти прибув на Олімп і з цього часу брати працювали разом. Здійснили місію-подорож до хазар, відвідали Херсонес, де Кирило знайшов «Євангеліє» і «Псалтир» руським письмом. «Насадивши християнську віру в хазарському царстві», охрестили Болгарію.
Візантійський імператор Михайло послав братів у Моравію для просвітительської місії. Там, як і в інших
князівствах, богослужіння велось незрозумілою латиною. Це й спонукало Кирила до створення 863 року слов'янської азбуки, що мала 38 букв. Імператор писав князю, що він посилає йому вченого і філософа, якому Бог відкрив літери і цей дар «дорожче всякого золота і срібла, каменів дорогоцінних і багатств».
Цього ж року брати прибули у Моравію організову-вати будівництво храмів, церковних шкіл. На шляху до Риму відвідали Паннонію і Венецію. Кирило, маючи кволе здоров’я, виснажений подорожами і працею, 14 лютого 869 року помер. Мефодій здійснив ряд подорожей, відстоював християнство. Був посвячений у архіє-пископи.
Життєвий шлях видатних просвітителів досить дра-матичний. На Кирила нападали кочові хазари й угри. Мефодій ледь врятувався від розбійників, через чвари і наклепи пробув у в'язниці два з половиною роки.
24 травня вважається Днем слов’янської писемності. Кирилиця — слов’янська азбука, за іменем її творця вживалася протягом сотень років, є основою сучасної азбуки всіх слов’янських народів. Нею написані «Повість минулих літ», «Слово о полку Ігоревім», інші твори Київської Русі. «Душа, що не знає літер, — мертва душа», — писав Кирило. Імена Кирила і Мефодія навічно записані в історію слов’янських народів.
