І поки не скорене слово – надія на волю жива
Чого людині треба?
Не заздрощів, не лжі.
Землі для рук, а неба -
Для духу, для душі.
(Ротач)
Чи можна бути людиною, зрікшись свого коріння, не знаючи, хто ми і звідки, і який наш вік на цій землі? Чи маємо право казати, що відроджуємось у власній
державі, коли зневажаємо рідну мову і культуру?
Історія, мабуть, не пам'ятає цілеспрямованішого геноциду, ніж той, який здійснювали у XX столітті сталінські яничари в Україні, але ми з вами є свідками того, що ні мови нашої, ні пісні, ні інших пронесених у серці духовних оберегів свого народу Україна не втратила. Так само не могла втратити у ті глибокі історичні часи, коли по території нашого краю перекочовували різні орди.