Сьогодні важко уявити сучасне весілля без великої кількості атрибутів. Це і рушники, і бокали, і стрічки, і короваї, і подарунки від молодят і, звісно ж, весільний букет нареченої. Що стосується останнього, то питання весільної флористики все частіше займає важливе місце у весільній церемонії. Чому ж таку важливу роль відводять квітам на весіллі, адже, здавалось, можна цілком обійтись і без них? А справа в тому, що квіти - це перш за все відображення почуттів молодят - таких чистих, ніжних та красивих. По-друге, квіти мають і магічне значення, кожна квіточка щось символізує. Українці вірили, що у весільні вінки та букетики повинні вплітатись виключно весільні квіти, серед них: барвінок - щастя та вірності, мирт - любов, біла лілія - символ чистоти та цноти, в християнстві - квітка Діви Марії, волошка - краса та мінливість(тому її клали у вінок дуже обережно, в час коли вона не міняла колір), ромашка –мир, півонія - довголіття, і звісно ж калина - символ дівочої вроди, троянда - символ вічного кохання. Червона –це любов, рожева - ніжність, біла - душевна чистота. Слід зауважити, що мирт мав і статусне значення, адже його вплітали в вінок та букетики перш за все молодятам із заможних сімей, ним же й прикрашали весільну браму, коровай, ця квітка наче, несла у собі побажання любові та достатку. До речі, в Англії мирт до сих пір використовують в якості весільної квітки на весіллях членів королівської родини.
Весільний букет, як атрибут нареченої, в Україні з’явився не так давно, але без нього, зараз важко уявити сучасну молоду. Його вибирають з особливою уважністю, враховуючи стиль весілля, сукню нареченої та одягу нареченого, пори року, та навіть погоди. Традиційними квітами для букету є троянди, перша віршована згадка про які тисячу років назад. Троянди вони є на будь–який смак: чайно-гібридні троянди, вони отримали таку назву не за колір, форму та висоту, а саме за смак, адже нагадують запах та смак зеленого чаю; троянди флорибунда, вони рясно цвітуть та є стійкими до хвороб та негоди; англійські троянди - характеризуються стійким шипшинним ароматом та бархатистими листочками, а також великою гаммою кольорів; та інші види троянд.
Прийнято вважати, що традиція кидання нареченою букету своїм незаміжнім подругам прийшла до нас із Заходу. Саме букет - так, але зустрічаємо згадки, що букетик молодої (зараз прийнято називати «бутанірки»), кидали на території сучасної України ще в дохристиянські часи. Молода, відчіпляла (точніше, їй допомагав молодий) від свого строю букет та кидала через праве плече своїм подругам, щоб ті швидше заміж виходили. Був і ще варіант, коли молода знімала шлюбний вінок, її дружки(а тоді їх могло бути і 12 дівчат) ставили в коло, зав’язували очі, розкручували і вона, зупинившись, дарувала свій вінок. Також кидали мирт незаміжнім, тут уже хлопцям. Весільна мати, благословляючи молодят до шлюбу, кропила їх свяченою водою, налитою в тарілку, тарілку била до землі, а кропила, зазвичай - букетик з барвінку та мирту, перекидала через молодят молодим, незаміжнім парубкам-щоб швидше одружувались та мали щастя.
Категорія:
