Сьогодні все більше і більше чуємо, що курс нашого Президента направлений на вихованя свідомої, патріотичної, здорової нації. Спробуймо розібратись як воно виходить і що потрібно для того, щоб були хоч якісь зрушення цьому ж таки розвитку.
Щоб займатись патріотичним вихованням молоді , перш за все необхідно чітко, визначити що ж саме для нас є патріотизмом. Чи це віра у добро і процвітання своєї держави? Чи це проста, чиста любов, наче дитина любить матір? Чи це -тяжко трудитись кожного дня на благо своєї сім'ї? Чи, може патріотизм - бажання бути власником на своїй «Богом даній землі»? Вікіпедія видає значення слова «патріотизм»- Патріоти?зм (грец. patri?tes - співвітчизник, грец. patr?s - батьківщина) - моральний і політичний принцип, соціальне почуття, змістом якого є любов до батьківщини й готовність підкорити свої інтереси інтересам країни.
Патріотизм -це гордість досягненнями й культурою своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості й ідентифікація себе з іншими членами націй, прагнення захищати інтереси Батьківщини й свого народу. Історичне джерело патріотизму - століттями й тисячоріччями закріплене існування відосолених держав, що формували прихильність до рідної землі, мови, традицій. В умовах утворення націй і утворення національних держав патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, що відбиває загальнонаціональні моменти в його розвитку.
На жаль, нині ми маємо надзвичайно мало патріотів, котрі щиро вболівають за майбутнє та теперішнє держави. Чому це так? Тому, що відсутня відповідна політика держави, а як відомо «відсутність такої політики»-також політика. Сучасні потуги президента Віктора Андрійовича по відродженню патріотичної свідомості у суспільства, на перший погляд, дуже потрібна, але.... Це як лікувати запалення легенів лише чаєм з липи. Маю на увазі те, що щоб відродити патріотичний дух в людей, мало біг-бордів з Шухевичом та Бандерою(хоча в деякій мірі, це дуже багато) необхідно здорово реформувати освіту та культуру, і мова йде не про перехід на «булонську» систему навчання (яка себе не виправдовує), а про глобальніші зміни в системі навчання, до якої великою мірою повинна бути залучена і громадськість, адже виховання дітей - наша спільна справа. Оскільки ми-українці, то наш ідеал досконалої особистості має відповідати виховному ідеалу українців, сформованому на основі народних традицій, християнської моралі і загальнолюдських духовних цінностей. Що ж ми маємо сьогодні? Школярі вважають, що українською мовою потрібно користуватись лише на уроках, українською розмовляти не престижно, українські книжки читати не цікаво. Чому це так? Дуже просто - для українського школяра не створені умови щоб любити рідну -українську мову (і це не «сухі уроки української мови та літератури»)- це проведення концертів, це видання україномовної преси, популяризація театрального мистецтва, народних традицій, культури, кіно. Крім того, багато молоді беруть приклад з народних обранців, які щодня з телеекранів говорять чужою мовою, окрім того називаючи себе елітою(чиєю?).І тут спрацьовує механізм : «Якщо еліта розмовляє мовою чужинців, то значить і мені потрібно».
Як це не скептично звучить, але нам потрібно переймати позитивний досвід наших країн-сусідів. Наприклад як проводить патріотичне виховання Росія? Вона знімає пропогандивні фільми про міць і звитягу своєї держави, зокрема, переглянувши фільм режисера Бортко «Тарас Бульба», більша половина росіян щиро вірять, що українські козаки, були зовсім не українські і до скону любили матушку Русі - Росію. Переглянувши мультики «Альоша Попович и Тугарин Змей», «Князь Владимир», «Илья Муромец и Соловей Разбойник», російські малята переконані, що вони - нащадки Русі- істинно РУССКОЙ земли.
Що маємо ми - мультики «Лис Микита» та короткометражний мультфільм «Злидні».
Справа в тому, що ми і досі не ведемо нормальної пропогаднивно-виховної роботи. НЕ потрібно боятись цього слова, адже якщо пропаганду робити на благо і розвиток країни, то це лише позитивна річ.
Щоб займатись вихованням молоді, необхідно думати як молодь. Молодь любить фільми-дайте їм фільми про український міцних спростменів, які перемагають усіх, про українську козацьку звитягу(адже ми маємо чим пишатись), про українських герої бійців повстанської армії, адже вони боролись з подвійним злом, вболівали за власну державу, показуйте фільми з українськими традиціями, українськими бойовими мистецтвами.
На разі, коли високо посадовці говорять про «здорову націю», хочеться плакати. А створені умови, щоб ця здорова нація була? Візьмемо хоча б наболілу тему з гральними автоматами, вони зараз є в кожному найменшому містечку, навіть в селах, а в великих містах - на центральних вулицях. Ось там і потенційна «здорова нація» просиджує цілими днями. А тепер ситуація з патріотичними молодіжними громадськими організаціями: в силу того, що вони не мають власних прибутків, то вони і не в змозі займатись своєю статутною діяльністю, у зв'язку з відсутністю приміщення. А якщо таке приміщення влада і надає, то воно не придатне для використання, або ж знаходиться на околицях міста. Зараз фактично немає місця, де можна безкоштовно, або хоч за мінімальну плату займатись спортом, туризмом, покращувати свої здібності у мистецтві. Крім того, що молодь такої можливості наразі позбавлена, так це ще й не популярно. Популярно зараз зібратись з друзями, попити пива, потім чогось міцнішого. Бути здоровим не популярно!
А держава повинна зробити так, аби бути здоровим і вести здоровий спосіб життя стало мегапопулярним, аби кожна молода людина пишалась тим, що вона українець(українка), і про це дитині потрібно наголошувати з дитинства.
Яким же має бути українець з погляду традиційної народної педагогіки та християнської моралі, що стали основою сучасної концепції національного виховання?
Це має бути гармонійна особистість, головною рисою якої є, найперше, - безмежна відданість Богові і Батьківщині. Іншими важливими властивостями є;
-високий рівень розвитку інтелекту, фахова підготовка;
-усвідомлення обов'язку служити своєму народу, Батьківщині;
-любов до народу, засвоєння його культури, традицій, національна гордість;
-свідомість національної і людської гідності;
-справедливість;
-здатність поступитися власними амбіціями, якщо цього вимагають суспільні інтереси;
-гуманність, доброзичливість, чуйність не лише на словах, а й на ділі;
-моральна чистота, свідомість юнацької і дівочої честі, подружньої вірності, батьківської відповідальності, стриманість, підкорення статевих почувань принципам моралі;
-пошана до батьків, до старших;
-працьовитість, наполегливість у досягненні мети;
-вміння володіти собою, не піддаватися емоціям і афектам;
-свідома дисципліна;
-естетичний смак, охайність у всьому: одежі, житті, роботі;
-чемність, ввічливість, висока культура спілкування.
Отже, виховання молоді можливе через :
· ЗМІ
· Фільми та мультики
· Музику
· Створення нормальних умов для заняття спортом, туризмом.
· Створення умов, коли б молоді люди вживали менше алкогольних напоїв та тютюнових виробів
· Виховання поваги до сімейних та державних інститутів
Варто навести і такі формулювання Гр. Ващенка- відомого українського педагога, з приводу українського національного виховного ідеалу:
"Благо Батьківщини є:
1. Державна незалежність, можливість для українського народу вільно творити своє політичне, соціальне, господарське і релігійне життя.
2. Об"єднати всіх українців, незалежно від їх територіального походження, церковної приналежності, соціального стану і таке інше - в одну спільноту, що пройнята єдиними творчими прагненнями і високим патріотизмом (...)"
Або: "Коли найбільша чеснота українця - безмежна вірність Богові і Батьківщині, то найбільша ганьба для нього - зрада вірі й Україні".
Наостанок хочу нагадати українцям: Не нас роблять, ми творимось самі, і не потрібно уповати, що вам щось дадуть, потрібно брати самим.
Леся Медведчук
