Сьогодні майже по всіх містах України відзначають так зване свято трудящих і весни. Чи справді воно так? Спробуємо розібратись звідки взялось це свято і чи актуальне воно зараз.
У липні 1889 року Паризький конгрес II Інтернаціоналу, на згадку про виступ робітників Чикаго, ухвалив рішення щодо проведенні 1 травня щорічних демонстрацій. Уперше день міжнародної солідарності трудящих був відзначений в 1890 році в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччині, Данії, Іспанії, Італії, США, Норвегії, Франції, Швеції й деяких інших країн.
Довгий час Першотравень був символом революції, непримиренної класової боротьби. Це свято відзначається в 66 державах світу.
У Російській імперії Перше травня як день міжнародної солідарності вперше відзначили в 1890 році у Варшаві, проведенням страйку 10 тис. робітників. З 1897 року маївки стали носити політичний характер і супроводжувалися масовими демонстраціями. На першотравневі страйки й демонстрації 1912-1914 років виходило більше 400 тис. робітників. В 1917 році, після Лютневої революції, Першотравень уперше відсвяткували відкрито: мільйони робітників вийшли на вулиці з гаслами «Геть міністрів-капіталістів», «Вся влада Радам», «Геть імперіалістичну війну!». Після Жовтневого перевороту 1917 року свято стало офіційним: у цей день проводилися демонстрації «трудящіх» і військові паради (перший першотравневий парад відбувся в 1918 році на Ходинському полі). На другий день свята, як правило, у всій країні проходили «маївки» - масові святкування на природі.
В епоху «розвиненого соціалізму» у СРСР першотравневі демонстрації перетворилися у формальний і обов'язковий захід. Організовані колони трудящих прямували по центральних вулицях міст і селищ під браву музику, з гучномовців звучали вітання дикторів і політичні гасла, а із трибун, установлених звичайно біля головних адміністративних будинків, демонстрантів привітали керівники КПРС, представники влади, передовики виробництва, ветерани, почесні громадяни. Велася трансляція по місцевим теле- і радіоканалам. Головна демонстрація країни проходила на Червоній площі Москви й транслювалася центральними телеканалами, із вставками кадрів демонстрацій в інших великих містах країни. Участь у першотравневих демонстраціях для трудящих було обов'язковим і контролювалося керівництвом підприємств.
1 травня 1990 року керівництво СРСР і КПРС піднялося на трибуну Мавзолею Леніна, щоб востаннє взяти участь в офіційній першотравневій демонстрації.
В 1992 році свято було перейменовано в «Свято весни й праці». Цей день у Росії звичайно використовується для проведення політичних акцій профспілками, партіями й рухами різної спрямованості - від лівих до ультраправих («Росіянин Першотравень») - при цьому всі вони виступають під своїми гаслами.
Як же ш відзначають це «свято» сьогодні в незалежні Україні? Так склалось традиційно, що українці завжди були прикріплені до землі, тяжко працювали, щоб прогодувати велику родину, щоб мати якусь копійку. З землі та нею люди жили. Одна з легенд говорить про те, що «людина вийшла з землі і в землю повертається» . А моя прабабуся завжди говорила : «Людина за життя повинна з'їсти стільки землі, болота, скільки вона важить в дорослому віці - лиш тоді її можна вважати цілком здоровою». Для українців ніколи не було необхідним робити якесь «свято праці», адже це свято було б щодня...
Всі повнокровні українці в цей день працюють на дачі, городі, прибирають в домівках, наводять лад в справах - тобто використовують цей день з користю та в праці.
Тоді хто ж ті люди, які в цей день, коли хороша погода, сприятлива для роботи, вийшли на демонстрації, поховались в лісах, палять вогнища, розпивають алкогольні напої та засмічують природу? В мене думка напрошуються одна - нероби, та, ті, які ніколи не мали українського духу.
Тоді чому це свято і досі відзначається в нас державі? Невже ми ледащі та змоскалінізовані нероби? Відповідь одна, оті що зараз на майданах мітингують, стоять з транспарантами(за певну суму грошей), червоними прапорами неіснуючої держави СССР, просто не вміють і не бажають працювати, бути по-справжньому близьким з природою, а профспілки та деякі партії(які також на майданах), які, ніби то захищають права «ТРУДЯЩІХ» просто не хочуть виконувати свою повсякденну роботу. Звісно для КПУ та інших проросійських сил в Україні цей день - можливість зайвий раз пропіаритись та втримати хоч який електорат. На жаль, цей день так і не став загальнонаціональним «Днем працюючих» а лише пост совковим пережитком Днем ледачих.
Що ж, люди, лише від вас залежить бути нам залишками, чи повноцінними громадянами нашої держави та працювати для себе та своїх нащадків.
