Мати-водиця - всьому цариця!
«Вода! Ти найбільше в світі...багатство...»
Скільки нашої пам'яті на землі, людина завжди тяглася до річки, до озерця, до джерела. Не було ще ні копанок, ні колодязів, ні цибатих журавлів над криницями, а наш предок пив воду, пив просто з джерела, просто з річок і озер, зі ще безіменних Бугу, Бужка, Росі, Дніпра... Черпав ту воду долонями, пригорщами, розгортав руками осоки й очерети, припадав устами до чистого плеса, до прозорого, мов кришталь, джерела, вгамовував спрагу і брав силу.
У чистій воді Бугу та його сестер люди прали визолене, вибілене на сонці чи морозі полотно та білизну, в річках купалися, на водопоях напували худобу. Чи хто-небудь замислювався над тим, що ж таке вода? І що було б, якби на землі зникла вода?
