Бісер почали виробляти в Чехії після розпаду Римської імперії, в той час вони не користувалися високою популярністю. 1200 скляних заводів випускали різні вироби зі скла, але це були в основному побутові вироби і лише декілька заводів по виробництву бісеру. Деякі заводи спеціалізувалися на виробництві кульок для бус. Основними центрами виробництва скла в Чехії були в містах Яблуниця, Становсько і Рейхнберг.
У XIX столітті конкуренція у виробництві бісеру між Чехією і Венецією досягла свого піку. Вийти вперед за допомогою старих методів виробництва було неможливо. Саме тому чеські виробники бісеру вигадали дещо нове. Чеські виробники бісеру розповсюдили своїх агентів по всьому світі, аби ті дізналися, який саме люди хочуть бісер. Повернувшись додому з ескізів та розповідей вони створили новий бісер. Це був вражаючий успіх. Попит на бісер зростав і виробництво збільшувалося. Історики кажуть, що чеський і венеціанський бісер був однаковий, але експертиза показує що чеський бісер відрізнявся не тільки матеріалом, а й кольором. Чеський бісер був яскравіший, не вигорав і мав більшу кольорову гаму.
XIX століття було століттям інновацій. Нові машини, могли б виготовляти величезну різноманітність бісеру. Це означало, що тисячі однакових кульок можуть вироблятися швидко і недорого. Єдиним чинником, що обмежує процес було виготовлення прес-форм, процес був надзвичайно важким і точним. Завдяки цьому чеський бісер заполонив набагато більшу територію ніж венеціанський, оскільки він все ще виготовлявся вручну.
Після Першої світової війни, чехи стала частиною нової держави Чехословаччини і до 1928 року чехи були найбільшими експортерами бісеру в світі. Від початку Великої Депресії виробництво призупинилось, і відновилося перед Другою Світовою війною. У 1945 році комуністичний режим в Чехословаччині зменшив виробництво бісеру в результаті чого стався занепад цієї індустрії. Ситуація змінилася в 1958 році, коли потреба у твердій валюті змусила комуністів шукати товари на експорт в обмін на готівку.
Категорія:
