Цьогоріч виповнюється 131 рік від дня народження Олександра Миколайовича Прусевича (1878-1944) - польського історика, етнографа, природознавця, бібліографа, музеєзнавця, дослідника Поділля і Волині.
Народився він у с. Окопи на річці Збруч при впадінні у Дністер, тепер Борщівського району Тернопільської області, в дрібно шляхетській сім'ї. Після закінчення реального училища у 1900-1905 роках навчався на природничо-історичному факультеті (спеціальність - геологія) Московського університету. Проте з шкільних літ тягнувся до гуманітарних наук, тому ретельно відвідував лекції відомого історика, професора В.О.Ключевського і під його впливом захопився історією. Виробничу геологічну практику проходив у Подільській губернії і, дякуючи цьому, близько пізнав і полюбив цей край, що, зрештою, і визначило місце його подальшої роботи і навчання - перейшов на історико-філологічний факультет. Після здобуття вищої освіти прибув на роботу до Кам'янця-Подільського.
О.Прусевич, зблизившись на ґрунті етнографічного вивчення Поділля з Ю.Сіцінським, став дійсним членом Подільського церковного історико-археологічного товариства, у 1907-1915 роках був головним охоронцем Фондів Його історичного музею і, одночасно, в 1911-1919 роках завідував науковою бібліотекою новоствореного у місті над Смотричем Подільського товариства природодослідників і любителів природи. Крім того, в чоловічій гімназії та в народних школах міста викладав історію та географію.
У зв'язку з політичною нестабільністю на Поділлі в роки національно-демократичної революції і громадянської війни, змушений був 1919 року виїхати з Кам'янця назавжди: спочатку до Львова, потім до Луцька, де працював до 1932 року в місцевому музеї, а згодом переселився знову до Львова.
У 1940 році у Львові відкрили новий Музей Червенської землі (Червень - назва літописного міста), який мав складатися з трьох відділів - археологічного, антропологічного й етнографічного. О.Прусевич довго залишався без роботи. Врешті змушений був віддати місту свою етнографічну колекцію, яку прихопив із Кам'янця-Подільського. Але магістрат не мав грошей на її придбання і склав із Прусевичем угоду: взамін за колекцію він призначався по життєвим хранителем відділу етнографії Музею Червенських городів з відповідною місячною зарплатою. Кажуть, що був він самітною і дуже дивною людиною.
Вересень 1939 року приніс у життя музеїв Львова зміни і потягнув за собою численні втрати людей. О.Прусевич втратив посаду та засоби до життя, потрапив у поле зору органів НКВД і в 1944 році покінчив життя самогубством.
За визнанням самого О.Прусевича, найщасливішими і найпліднішими роками його життя і творчості були роки так званого "кам'янецького періоду" (1906-1916), які сформували його як історика, етнографа, бібліографа, музеєзнавця, природознавця.
Олександр Миколайович був талановитим дослідником історії та культури Поділля, залишив після себе чималу наукову спадщину. Так, у 1904 році він опублікував одну з перших своїх історико-краєзнавчих статей "Історичний нарис укріплень м. Кам'янця-Подільського", в якій детально описав особливості середньовіччя фортифікації Старого міста. Наступного року в "Подольских епархиальньїх ведомостях" оприлюднив статтю "Історико-археологічні й етнографічні нотатки про м. Зіньків Летичівського повіту", фактичний матеріал якої не втратив свого значення і тепер. Зберегла свою актуальність і його стаття "Нарис історії місцевого самоуправління на Поділлі" (1915).
Головним досягненням О.Прусевича стала монографія польською мовою "Кам'янець-Подільський. Історико-топографічний нарис" (1915), яка витримала кілька перевидань, з котрих останнє було здійснене у 2004 році. Він захопився також вивченням етнографії Подільської землі, на що не шкодував ні часу, ні творчих сил. У1906 році склав "Програму для збирання писанок і вишивок", яку розробив на завдання Подільського церковного історико-археологічного товариства при допомозі Ю.Сіцінського. Чимало років праці віддав вивченню на Поділлі народних промислів і ремесел. Ця ділянка роботи була домінуючою в етнографічних дослідженнях О.Прусевича. Він вивчав промисли - гончарний, гутний, шкіряний, килимарський, вишивання, ткацький, деревообробний, лозоплетіння та інші. Зрештою підбив узагальнюючі підсумки досліджень у капітальному збірнику праць "Кустарные промыслы Подольской губернии" (1916). Крім того, під час пошуків у містах, містечках і селах Поділля він зібрав величезний етнографічний матеріал, який передав до Кам'янець-Подільського історичного музею і який згодом демонструвався на виставках у Києві та Петербурзі.
Беручи участь в обмеженні кустарних промислів Подільської губернії, О.Прусевич провів значно ширші дослідження, ніж того вимагала програма його організаторів. Жоден із науковців, які брали участь у експедиціях, крім О.Прусевича, не звернув увагу на питання санітарно-гігієнічного стану кустарних промислів. Дослідник із власної ініціативи провів значну роботу по вивченню побуту, умов праці, впливу промислу на здоров'я людей, намагався звернути увагу земства, громадських організацій на незадовільні умови життя й праці сільських кустарів.
О.Прусевич склав та опублікував у 1912-1915 роках три випуски "Матеріалів з бібліографії Поділля". Це були на той час перші, найбільш ґрунтовні та досконалі покажчики джерел і літератури з історії, геології, археології, антропології, культури, медицини, санітарії, природознавства Поділля з доби середньовіччя до початку XX століття. Вони містили літературу про наш край, видану латинською, німецькою, французькою, італійською, польською, російською, українською та іншими мовами. Таким чином, О.Прусевич виявив себе ще й талановитим фахівцем-бібліографом і фактично став фундатором нинішньої наукової бібліографії Поділля.
Особистий фонд О.Прусевича зберігається у відділі рукописів наукової бібліотеки Академії наук України у Львові.
Галина Медведчук. Провідний науковий співробітник
Державного історико-культурного заповідника "Межибіж"
