Гуцульський народний живопис від ранньої доби до сьогодні бере натхнення із багатовікових традиції нашої нації. До XVIII століття досить поширеною була техніка живопису на дереві. В основному - це традиційний іконопис. На превеликий жаль, більшість творів цієї доби час не пожалів. Як відомо, дерево досить погано зберігається, через несприятливі умови багато робіт не було втрачено. Через це, досить важко точно визначити осередки живописної творчості. Тай часто-густо роботи були анонімними та без дати, що ускладнює їх ідентифікацію. Досі ця тема мало досліджена через брак матеріалів та згадок. Але вже з початку XIX століття широко поширюється живопис на склі.
Достеменно відомо, що одним з найбільших таких центрів був монастир у Скиті Манявському. Це природньо, адже в монастирях досить часто писали ікони. Це підштовхувало до пошуку нових ідей, контакту з художниками інших християнських центрів та відточування майстерності.
Досить цікавими зразками є ікони з Космача та Ясіні. Якони з Ясіні датовані приблизно XVII століттям і їх авторами було три різних людини. Ці роботи ("Апостол Павло", "Христос","Вознесіння", "Апостол Петро") оригінальні своєю неповторною свіжістю кольорів та простонародним типажем. Існує припущення, що ікона "Вознесіння" була першою іконою церкви і Ясіні, виготовленою на замовлення легендарного гуцула - Струка, який за легендою збудував тут першу церкву.
Іконописець із Космача теж належав до обдарованих художників свого часу. Його роботи дихають природньою подачею сюжету. Він робить чорний контур навколо форми, що надає пластичності та інтенсивності архітектурі, одягу та ін.
Живопис на склі став чи не найпоширенішим видом живопису на ціле XIX століття у всьому регіоні. Такі картини характеризувались яскравістю, контрастністю, площинністю зображення. Домінує червоний колір, в меншій мірі - інші яскраві кольори (синій, зелений, жовтий). Як правило, ікони на склі не ставили у храми. Вони призначались для внутрішнього вжитку власників. Вони висіли у маленьких придорожніх каплицях, у хатах або інших будівлях. Але ця техніка не є суто гуцульською, вона має досить давні традиції у всьому світі, і сягає доби Риму, Візантії та Греції.
До України ж мистецтво живопису на склі прийшло із сусідніх країн: Польщі, Румунії, Словенії.
Це чітко проглядається у мистецтві живопису інших регіонів.
Як бачимо, гуцульський живопис є яскравою сторінкою образотворчого мистецтва всієї України. У малюванні відбиваються традиції, фольклор, міфи, побут та соціальні мотиви.
Категорія:
