ГАРБУЗ

=) РІДНЕ - МОДНЕ!

Народні звичаї

Весільний понеділок

Суб, 02/21/2009 - 22:35 -- Будячок

Весілля продовжувалось. Якщо в суботу і неділю була розвага в основному для молоді, то в цей день веселилися старші родичі, сусіди, друзі, добрі знайомі. Понеділок також багатий весільними обрядами.

Ранком старший буярин брав миску з водою і рушник та йшов умивати молодих, вітав їх з новим життям. А старша сваха при ходила дивитися на сорочку молодої, чи є на ній «калина» або «те, що треба». Як є «калина», то молоду підперізували червоним поясом і вели з молодим до хати. Молода віталася з усіма і починала порядкувати в хаті: замітала, застеляла по-своєму ліжка, складала подушки. Тоді сідали за стіл сні дати. Співали:

Слава Богу, сина оженила,

Слава Богу, невістки діждалась.

Я не буду в печі палити,

І не буду їсти варити.

Я не буду хатоньки мести,

Тільки буду порядочок вести.

Як палила, так будеш палити,

Як варила, так будеш варити.

Тільки тої слави,

Що невістки дочекалась.

Теги: 
весілля, Поділля

Весільний коровай

Чтв, 02/19/2009 - 16:18 -- tr@lik

Випікання весільного короваю було обов'язковим у молодого і молодої, відступати від певних ритуалів при цьому не дозволялося. Мати весільна запрошувала жінок на коровай: «Прошу, дорога сусідко, чи сестро, чи кумо, на хліб, на сіль, на коровай». Вдовиці, розлучені, ті, хто мав по два шлюби, не могли бути коровайницями. Коровай пекли з ритуальними піснями, примовками (в молодої - коровай і «паристий» калач, у молодого - тільки коровай).Мати вибирала дві заміжні жінки, що гарно жили з сім'єю, не сварилися, не розлучалися, щоб розчиняли коровай. Символ «пари» подружжя зберігався протягом усього обряду випікання короваю, який місили старші коровайниці. їх. перев'язували хустками, «щоб молоді в майбутньому були тісно зв'язані між собою».
Коли жінки сходились, то несли з собою обов'язково муку, яйця, масло, а дехто і цукор. Все це приймала кухарка і клала в одну посудину. Це було колись повною формою взаємодопомоги, також мало на меті міцніше скріпити молоду сім'ю.

Теги: 
коровай, весілля

Вінкоплетини. Гільце

Чтв, 02/19/2009 - 16:14 -- tr@lik

Важливим структурним компонентом весільного обряду, з якого починалося власне весілля, було дійство у домівках молодої і молодого - дівич-вечір, вінкоплетини, гільце. У молодої такий вечір відзначався особливою ліричністю, бо символізував її перехід не тільки у жіноцтво, а й в іншу родину, розлуку з рідною домівкою, подругами. Молодіжний вечір зафіксований на всій території України, але мав різні назви: дівич-вечір, вечорниці, вінки, вінкоплетини, деревце, друщини і т.п.
На вінкоплетини дівчина запрошувала своїх подруг та всіх дівчат (малих і великих) з вулиці, де жила, а то й з усього села. Також і тих молодиць, які вміли майстерно плести вінки. Приносили барвінок, кольоровий папір (в окремих селах по барвінок ходили до лісу разом із молодою), сідали навколо столу плести вінок молодій. Починали піснею:

А в городі зілля,
Зачинається весілля,
А хто його зачинає,
Хай добро у хаті має.
Коли зробили вже багато кольорових квіточок, то просили благословення сплести молодій вінок:
-Пане старосто, благословіть нашій Марусі вінок починати плести.
-Хай Бог благословить!
-І другий раз!
-Хай Бог благословить!
-І в третій раз!
-Хай Бог благословить!
Теги: 
вінкоплетини, гільце, весілля

Слово про пісню

Пон, 02/09/2009 - 14:30 -- tr@lik
Людині не досить просто жити. Щоб жити, потрібні Вітчизна, свобода і пісня.

П.Загребельний "Роксолана".

Існує легенда: коли Бог наділяв країни певними дарами, то Україна через свою сором'язливість підійшла останньою й отримала єдине, що ще залишилося у Всевишнього - пісню. От і співала віками. І в щасливу днину, і в негоду, і на свята за чаркою, і в полі на роботі... З піснею повставало Запорожжя на турків, татар і
поляків, з піснею йшли нащадки козаків-січовиків - стрільці січовії - на бій з ворогом, з піснею на вустах помирали за волю України патріоти. .
Чи не піснею й вижила Україна: то під татаро-монголами, то під литовцями, то під ігом польських панів, то під російською імперією... Чи не тому, знаючи живильну силу пісні, зберігав її у себе до останнього Отець Небесний?
На жаль, доля нашої пісні не менш сумна, ніж доля Матері-України. Навіть більше: Україна незалежна, вільна і молода, а пісня вкраїнська - доспівується, повільно вмирає. Рідко чуємо її тепер.
Пісне, пісне! Ще Леся Українка на початку XX століття жалілась, що безліч фольклорних скарбів втрачено, бо ж коли греки почали записувати свою народнопоетичну творчість у VI столітті, то українці - лише на початку XIX століття. А ще ця мужня жінка закликала збирати пісні, не гаючи часу, щоб потім не мати гріха, що не записали тих перлин коштовних.
Теги: 
пісня

«Сучасні», чи стародавні весільні традиції?

Нед, 02/08/2009 - 14:53 -- tr@lik

У багатьох сучасних весільних традицій дуже стародавні (а іноді й дивні) корені. Якщо вам цікаво звідки беруть початок ті або інші традиції на сучасному східно-українському весіллі, тоді читайте.

Викрадення туфельки. Раніше туфельку не крали. У нареченої просили поміряти туфельку її незаміжні подружки. І коли приміряння закінчувалося, та дівчина, який туфелька була впору, просила нареченого викупити взуття своєї дружини за певну плату. Таким чином, перевірялося наскільки заможне й багатий був наречений. Подружок нареченої або обсипали цукерками, або нагороджували подарунками, або слізно просили повернути туфельку "за просто так". Туфельку обов'язково повертали нареченій, але цей момент був дуже важливий для нареченого. Про нього ще довго говорили після весілля: багатий він чи бідний, добрий чи злий, щедрий або скнара. Викупом за туфельку традиційно вважалися цукерки, пряники й стрічечки. Адже на Україні стрічечки в косах носили тільки незаміжні дівчини. Викрадення нареченої Цей звичай існував ще в російських слов'ян. Наприклад, у вятичів і жителів півночі були гри "межі села": під час ігор, пісень і танців чоловіка вибирали собі наречених і вели до себе у вдома. Саме вираз ГРАТИ ВЕСІЛЛЯ нагадує древні ігри, який починалося придбання наречених. Цей обряд не був забутий завдяки вкоріненому на Київській

Теги: 
весілля, традиції, звичаї

Подільське весілля

Чтв, 02/05/2009 - 14:33 -- tr@lik

Весілля, весілля!

На весіллі люди,
Якби мені знати,
Якби мені знати,
Коли ж моє буде...

З такої запальної пісні починається майже кожне подільське весілля. Весілля - це велична і чудова подія як для молодят, так і для їх рідних, адже закохані розпочинають власне духовне життя, створюючи сім'ю.
Обряд весілля прийшов до нас з давніх-давен. Структура традиційного весільного обряду українців побудована на принципі організації ритуальної діяльності колективу навколо індивідуального життя людини. Побудова такої діяльності навколо основних моментів життєвого циклу особи (народження, одруження, смерть) має ініціативний характер. Традиційний весільний обряд в Україні є системою обрядових дій, пов'язаних з певними дійовими особами (весільні чини) і предметами (символи, атрибути).
Здавна на Поділлі (зокрема на Тернопільщині) віруючі люди віддавали перевагу шлюбові, оскільки вірили, що спочатку шлюб укладається на небі, а потім на землі.

Теги: 
весілля, Поділля

Український вінок

Чтв, 02/05/2009 - 14:32 -- tr@lik

Існує низка легенд про віночок. Ось одна з них: 
Йшла дівчина по калину. Зустрів її парубок і каже : "Знімеш вінок - моя будеш". Не веліла матуся знімати віночок, та парубок гарний, говорив красиво, а ласкавий погляд зігрівав серце. Зняла дівчина віночок, а парубок перетворився на страшного дідька і забрав її до себе. 
Тому не просто кажуть, що вінок оберегіє від нечистої сили.
Є багато звичаїв, пов'язаних з віночком. Колись останній сніп з поля женці приносили в село. Несла його найгарніша дівчина. Цей сніп прикрашали віночком, як символ наступного врожаю. Весільним є звичай , віночок одягати віночок з барвінку, зроблений на дівич-вечорі, молодій на голову. Після весілля свекруха знімає вельон в молодої разом з віночком, який молода зберігає все своє життя. Вважається, що зберігати віночок потрібно за образами (щоб шлюб був міцним).

Теги: 
вінок

Сторінки

Підписатися на Народні звичаї

Опитування

Подобається оновлений сайт?

Лічильники