Великодні оповідання, вірші та легенди

НАЙКРАЩА ПИСАНКА

Великоднє оповідання

У сінях стояла велика миска із яєчками.

- Нас усіх з'їдять люди,- басом сказало найбільше яєчко.

- І це добре,- обізвалися інші,- люди матимуть із нас користь.

- Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я - найбільше! - не вгавало велике яєчко.

Найменше яєчко лежало у мисці поруч із своїми братами і мовчки прислу­халося до розмови.

- А тебе, найменше,- знову обізвалося басом найбільше яєчко,- тебе ніхто і їсти не захоче, бо ти таке маленьке!..

Маленьке яєчко дуже шкодувало, що не виросло більше. Але що воно мало робити?

Раптом всі замовкли. У сінях почулися кроки. "Візьмемо їх на писанки, адже вже Великдень наближається",- промовив жіночий голос. Господиня взяла миску і перенесла її в кімнату, де було багато світла. Найбільше яєчко відразу ж виставило свій бочок напоказ, дивіться, мовляв, яке я гарне!

Мати і донька почали малювати писанки. Незабаром майже всі яєчка стали писанками. Залишилося тільки найменше яєчко. В цей час прийшов батько із праці. Він похвалив писанки.

- А чому ніхто з вас не розмалював цього яєчка? - запитав батько.

- Бо воно дуже маленьке, якесь непоказне. Як хочеш - повечеряй ним зараз.

- Ні, ні,- відповів батько.- Я зроблю із нього писанку, і ми всіх їх посвятимо в церкві.

Найменше яєчко дуже зраділо, коли відчуло, що і його розмальовують!

"Дивіться, дивіться! - заговорили між собою писанки.- От вам і маленьке яєчко! Яке ж воно чудове!"

Коли у церкві посвятили писанки, до господарів підійшов один пан із міста. Він попрохав продати йому кілька писанок до музею. І він вибрав лише одне... найменшеньке, бо воно було найкраще розмальоване!

Прийшовши додому, господарі розговілися писанками, а найменше яєчко - чудова писанка - живе й тепер у музеї великого міста. Люди оглядають ту прегарну працю і говорять: "Яка ж чудова українська писанка!"

Леонід Полтава

 

КАЗОЧКА ПРО ПИСАНКУ

Залишивши гніздечко, покотилось яєчко... Та котилось воно недалечко. Квоч­ка з курчатами на подвір'ї гуляла, діток своїх забавляла.

- Мамо, он яєчко по стежинці котиться, - сказало найменше курчатко. - Ану ж, яке воно на колір?

- Біле, як сніг, - сказала квочка.

- А сніг який? - спитав півник, бо курчаток взимку ще не було, і снігу вони не бачили.

- Такий білий, як оте яєчко, що котиться, - відповіла квочка. - Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна.

Закотили курчатка яєчко до своєї хати й ну його фарбувати. Припустив теплий дощик, потім стала веселочка в небі. Курчатка у веселочки фарб позичали, на білому яєчку весну малювали. Малювали лапками та писали пір’ячком – і покотилася писанка зеленим подвір’ячком. Курчатка її доганяли, на крилечках піднімали й дівчинці Наталочці, яка їх зеренцями годувала, водицею напувала, на свято Великдень подарували. І зацвіли вишні, черешні. Став гарний, як писанка, садочок увесь. І проказала Наталочка:

? Христос Воскрес!
Автор Андрій М'ястківський, була надрукована у журналі "Малятко" №4, 1991

 

ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ ПИСАНКИ

(Легенда)

Великі муки й терпіння переніс наш Спаситель, найбільший Учитель людст­ва, Ісус Христос. Його обмовили фарисеї перед римським намісником Пилатом, що Ісус хоче стати королем Юдеї. І Пилат не міг опиратися синедріонові (судові) та віддав їм Ісуса на муки, хоч сам не вірив у цю брехню.

Фарисеї мучили Ісуса і допитували, насміхалися над ним, а потім домоглися у Пилата дозволу прибити Ісуса на хрест, і сталося так, як сам Ісус пророкував: Його замучать і Він пожертвує собою за весь люд­ський рід.

Але сповнилися й інші слова Ісуса й давніх старозавітних пророків. Ісус третього дня воскрес із мертвих. Хоч Його тіло сховали в глибокій кам'яній могилі і закрили важкою камінною плитою, приставили озброєну сторожу, пророцтво сповнилося. Вдосвіта третього дня відхилився важкий камінь, з моги­ли вдарила велика ясність, яка осліпила й перелякала воїнів. Вони попадали ниць, а над гробом постав у всій своїй величі воскреслий Христос, живий і усміхнений, осяяний світлом великим, з кривавими слідами ран на руках і ногах.

За хвилину Ісус зник, а гробівець зостав порожній. Перелякані воїни побіг­ли в місто, повідомили своєму сотникові, що сталося, та просили, щоб їх не карав, бо вони не винні. Хто ж може мірятися з незнаною вищою силою, що творить чудо?

Римський сотник саме снідав. Перед ним лежало шість варених яєчок. По­чувши цю звістку, він з люті втратив апетит. Бо ж він відповідав за тіло похова­ного Ісуса. Що йому скаже Пилат? То ж сотник дуже розлютився на воїнів.

- Ви гультяї! Що ви мені за байки тут розповідаєте? Не встерегли могили і, напевно, п'яні заснули, а злодії вкрали нам тіло замученого. Тепер же виправдовуєтеся чудом, щоб уникнути смерті? Кажете, що воскрес! Я вам голови повідрубую за цю брехню! Де ж може чоловік воскреснути з мертвих? Як з мертвого може щось стати живим; з червоного біле, а з білого червоне? Готуйтеся до смерті. Зараз покличу ката!

Воїни затремтіли з жаху і, попадавши ниць, присягали, що кажуть правду, благали, щоб дарував їм життя. Раптом один із них глянув мимохідь на стіл і на тарілку, на якій було шестеро яєць, зірвався на ноги та вигукнув.

- Ось, сотнику, поглянь! Чи не зробилося з білого червоне? Чи не може бути чудо у світі? Коли ти пам'ятаєш, що ти сказав, то тепер подаруєш нам життя!

Сотник глянув на тарілку й остовпів з дива. Всі шестеро яєць, що хвилину тому були білі, як сніг, тепер стали червоні, як кров. Хвилинку не знав, що з ним діється, велика переміна сталася в його серці. Нарешті він встав і промо­вив.

- Радуйтеся, бо ви врятовані! Вірю вам тепер, що Той замучений воскрес, вірю, що він був Бог! Ідіть у мирі, а на спогад при свій порятунок візьміть собі по одному червоному яйцеві. Вони вас врятували.

Кажуть, що потім врятовані воїни розповідали всім про чудо, яке сталося над могилою Ісуса і в хаті сотника, а на доказ того показували червоні писан­ки. І з чого часу всі віруючі християни кожного Великодня малюють писанки і дарують один одному на пам'ять про те, як ті писанки врятували воїнів від смерті, так Ісус Христос своїми муками врятував увесь людський рід від пеке­льного знищення.

 

ВЕЛИКДЕНЬ

Чи є що в світі гарніше за Великодній світанок! Незрадлива сила вступає в кожного, хто зустріне його. Дзвони над селом не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість: Христос воскрес! Село не спить - воно ж бо чекало цієї радості.

З уст в уста передається щаслива вість: Христос воскрес! - Воістину вос­крес! І чує земля цю християнську радість та й тішиться у весняному розвої разом з людьми.

Яка це добра і світла година, коли село йде на Великдень до церкви! А цер­ква і довкола церкви - мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паску. Село стоїть у всій своїй одвічній красі, душевній просвітленості. Рід коло роду, як з давніх-давніх часів - усе тут, на одному місці.

Ми - християни. Один у нас Бог, і однією, нероздільною любов'ю славімо Його, бо він благословляє нас на взаємну християнську любов і милосердя, одна Україна у нас, яка нині воскресає, і для якої на світі живемо, бо ми - її діти.

Я. Гоян

 

ПИСАНКИ

Виводить мати дивним писачком

по білому яйці воскові взори.

Мандрує писанка по мисочках

із цибулинним золотим узваром,

з настоями на травах і корі,

на веснянім і на осіннім зіллі -

і писанка оранжева горить

у філіграннім сплеті ліній.

То вже вона, як дивовижний світ,

то вже дзвенить, як згусток сонця,

буяють буйно квіти у росі,

олені бродять в березневім сонці.

І стилізовані сплітаються сади

у маєві густих обрамлень,

мереживом найтоншим мерехтить

геометричний космацький орнамент.

...І я поплив у світ дитячих мрій,

на білі колискові оболоні:

котились писанки з гори -

ясні сонця у мамині долоні.

Ігор Калинець

 

ПИСАНКА

Як нарешті панна-писанка

написалася,

То при всіх своєю вродою

запишалася:

і віком весняним,

і личком рум'яним,

і косою вітвистою,

і сорочкою барвистою,

і спідничкою-міні,

і "перчиком" на коліні...

- Ось була я, - каже, - білою,

як стіна,

А зробилася розцнілою,

як весна!

А ми до писанки:

- Почекай-но, панно-писанко,

зупинися,

Перед люстром у тарільчику

покрутися,

Бо ж такою ти зробилася

не одразу -

Хтось чогось тобі та виділив

на окрасу?

А писанка до нас:

-Всі всього потрошку:

Бджілка - дрібку воску,

Голка - кінчик вушка,

Щоб чим тонша смужка,

Свічечка - пломінчик,

Сонечко - промінчик,

Цибулина - гарну

Золотисту барву,

Небо - барву лену,

А трава - зелену...

Всю ж мене списали

Пальчики Оксани...

Потім освятило

Просяне кропило...

Потім... всім я щиро

Дякую за це!

Особливо! -курці,

Що знесла яйце!

Богдан Стельмах

 

ПИСАНКИ

Курка з нашого села

- Гляньте! - писанку знесла!

Може, не довірить хтось -

Ось вона у мене, ось!

Тут узори й тут узори,

А між них високі гори,

Сяє зірка із небес, возвіща:

- Христос Воскрес!

Каже Ромчик:

- Не лукав,

Певно, сам розмалював?

Петрик з вулиці гука:

- Гляньте, в мене теж така!

- В мене!

- В мене!

І в усіх! Лине пісня, наче сміх,

Сяє зірка із небес, возвіща:

- Христос Воскрес!

М. Петренко

 

ПИСАНКИ

(Народне повір 'я)

А з четверга, темної нічки,

Без місяця і без свічки

Оливная гора сіяє:

Бо там Син Божий у слізоньках потопає.

К землі припадає, Господа благає:

- Не дай мене, Боже,

На ті муки тяженькії...

А може, - йой, Боже! -

Може, така мені доля

Від тебе судилась?

Нехай буде твоя воля,

І царство, і сила.

А може, б мож тую чашу

Від мене узяти?..

Не мож було. Замучили.

А Божая Мати,

Та бідна, нещаслива мати

За Русалимом, в крайній хаті

Сидить собі коло печі,

Вощик крас, в череп моче

І в новенькім черепочку

Топить його на жарочку.

І вощику натопила,

І золоту кісточку купила,

І покладків свіженьких, біленьких узяла.

Воском уписала,

Ще й намалювала,

Відтак в кошелик поскладала,

Та й до Пилата поспішала,

За Пилатом навколішки ходила,

Писаночки носила,

І курочку в даруночку,

Та все благала-просила:

- Пилатію, воєводо,

Славний государю,

Пусти мені мого сина...

Одного і маю,

Лиш одного, мій паночку,

їй Богу, одного!

Я ще кращих понапишу,

Ще кращих, - їй Богу,

Ще я кращих понапишу...

Одного і маю...

- Не плач, не плач, Пречистая!

- Його вже немає:

Уже жиди замучили.

К землі повалилась,

Мов убита - а писанки

У світ розкотились.

Ю. Федькович

 

ПИСАНКА"

Гарна писанка у мене,

Мабуть, кращої й нема!

Мама тільки помагала,

Малювала ж я сама.

Змалювала дрібно квіти,

Вісім хрестиків малих,

І дрібнюсіньку ялинку,

Й поясочок поміж них...

Хоч не зразу змалювала,

Зіпсувала п'ять яєць -

Та як шосте закінчила,

Тато мовив "Молодець!"

К. Перелісна