Середа, 12 жовтня 2011, 18:01
Леся
Різне
А ось і частина третя гарбузовї прогулянки.
Тут ми вам пропонуємо загадки, приказки, вірші про гарбуз.
Гарбуз
Якось сонячної днини
повз густі кущі малини котився по полю пузатий гарбуз. Та враз кашлянув і бідака... загруз! По дорозі крапав дощик, молочко збирав у горщик: "Знаю, де ти поспішаєш, друже, твою кашку діти люблять дуже!"
Останнє оновлення ( Середа, 12 жовтня 2011, 18:25 )
Вівторок, 11 жовтня 2011, 04:04
Леся
Вишивка
Оскільки вже активно почали продавати гарбузи, а врожай їх цього року доволі не поганий , то частину другу нашої оповіді про гарбуз ми присвятимо корисним властивостям гарбуза. Тут ви можете дізнатись про вмість вітамінів в цьому овочі, як його використовувати в кулінарних та косметичних цілях.
Гарбуз – цілитель.
За змістом цілющих речовин гарбуз перевершує багато інших овочів. У ній є цукру, каротин, вітаміни С, В1, В2, В5, В6, Е, РР і такий рідкий вітамін Т, сприяючий прискоренню обмінних процесів в організмі, вітамін K, необхідний для згортання крові, жири, білки, вуглеводи, целюлоза, пектинові речовини, мінерали, у тому числі калій, кальцій, залізо.
Останнє оновлення ( Середа, 12 жовтня 2011, 17:48 )
Сьогодні ми почнемо серію статей про національний продукт – гарбуз. Про його символіку, значення та…смак.
Частина перша.
Гарбуз у весільні обрядовості.
Чому саме його іноді давали на відмову.
Українці завжди славились своїми працьовитими руками, завзяттям до роботи та вміння працювати на землі. Навіть на малесенькому клаптику городу міг бути (і часто був) цілий фестиваль овочів. Згадаймо хоча б уривок з «Зачарованої Десни» Олександра Довженка : « До чого ж гарно і весело було в нашому горoді! Ото як вийти з сіней та подивись навколо - геть-чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвіте весною! А що робилось на початку літа - огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте.
Останнє оновлення ( Вівторок, 11 жовтня 2011, 03:46 )
Неділя, 29 травня 2011, 12:28
Леся
Вишивка
Лиштва - пряма лічильна гладь
Лиштва - спосіб вишивання, коли шитво має з обох боків однаковий вигляд. Орнамент - геометричні фігури або квіти та листя. Вишивається, як правило. на подолах сорочок, обшивках рукавів, спідниць тощо. // Великий тлумачний словник.
Вишивка прямою лічильною гладдю заснована на підрахунку ниток тканини по прямих лініях. При цій вишивці стібки розташовуються паралельно ниткам тканини - основи або утка. Кожен стібок у цій техніці виконується через одну нитку тканини від попереднього. Робочу нитку при виконанні кожного стібка в узорі, повертають назад, вколюючи голку з робочою ниткою на одну нитку тканини нижче. //Словник української мови онлайн.
Останнє оновлення ( Неділя, 29 травня 2011, 13:18 )
Неділя, 13 березня 2011, 14:41
Леся
Вишивка
Диво, народжене любов’ю Недавно в одному із залів Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» відкрилася чудова виставка «Чарівний світ вишивки».
До її організації досить активно долучилася Летичівська районна бібліотека в особі директора Л.М.Дмітрієвої і працівників Г.Ф.Собченко та Л.А.Надольної. На огляд відвідувачів представлено 120 робіт вишивальниць з Летичева і Меджибожа: заслуженого майстра народної творчості України Р.В.Патраманської, І.В.Бізюри, Н.М.Розвори, Г.П.Чекерди, В.З.Войтович і В.А.Балабась.
На жаль, сьогодні ніхто не знає, хто та перша жінка, що вишила перший стібок, створила перший візерунок, чому стала вишивати. Але добре знаємо, що вишиті речі мали неабияке значення у побуті українців.
Останнє оновлення ( Неділя, 13 березня 2011, 15:11 )
Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині.Кожна матір робила для своєї дитині ляльку, щоб та гралась.
Лялька буває різної форми - великою й маленькою. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею - ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду.
Її робили для того, щоб пішов або, навпаки, припинився дощ. Або для того, щоб забрати хворобу від людини. Залежно від події робили різні ляльки. Якщо для шлюбу, то ляльки виготовляли дуже ретельно. Ляльку вбирали в український стрій, як молоду, робили великий віночок, чи корону, на голову також до ляльки -молодої обов'язково робили пару - молодого, і що ж за весілля без дружб... Також дівчата часто разом з рушниками та сорочками в скриню до посоха робили ляльок. Коли ж дівчина виходила заміж, то в родині чоловіка дозволялось, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, тим швидше, і тим здоровіші будуть діти. А коли вже народжувалась дітвора, то , звісно, лялька віддавалась їй.
Існувало повір'я, що якщо діти дуже часто і довго бавляться лялькою-мотанкою, то сім'я скоро чекатиме не поповнення. Якщо ж їх робили діти, вони часто робили собі товариша і порадницю.
Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під'юпник (або нижня спідничка т.з. галька) і запаску - підібрано все в традиціях Подільського краю. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи - минулий, теперішній і майбутній; обов'язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір - очіпок, стрічка чи хустка - що символізує зв'язок з небом.
Символічним є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування.
Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити цей оберіг, тому дівчата до цього ставились так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника.
Насправді ляльку -мотанку може зробити кожен. Для цього необхідно лише трішки часу, фантазія, та мінімальні знання вишивки свого регіону. І пам'ятайте, лялька, зроблена власними руками, значно тепліша та добріша, ніж куплена-пластмасова, адже вона наша- автентична...лялька-мотанка!
Шануймося!
Ось декілька моїх лялечок
Леся Медведчук
Останнє оновлення ( Середа, 05 січня 2011, 12:43 )
Четвер, 16 грудня 2010, 22:49
Леся
Різне
Як не дивно, автор цієї статті росіянин. Без політики. "Нас, росіян, вивихнула татарщина... Як тільки росіяни відкриють, що українці - то інший народ, закінчиться і імперія".
С Петра І начинаются особенно поразительные и особенно близкие и понятные нам ужасы русской истории… Беснующийся, пьяный, сгнивший от сифилиса зверь четверть столетия губит людей, казнит, жжет, закапывает живьем в землю, заточает жену, распутничает, мужеложествует… Сам, забавляясь, рубит головы, кощунствует, ездит с подобием креста из чубуков в виде детородных органов и подобием Евангелий — ящиком с водкой… Коронует блядь свою и своего любовника, разоряет Россию и казнит сына… И не только не понимают его злодейств, но до сих пор не перестают восхваления доблестей этого чудовища, и нет конца всякого рода памятников ему. После него начинается ряд ужасов и безобразий подобных его царствованию...
Останнє оновлення ( Неділя, 19 грудня 2010, 23:51 )
Народна кулінарія - це така ж культурна спадщина того чи іншого народу, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток, яким пишається кожний народ. Українська кухня відома з давніх часів, чимало страв зажили світової слави, деякі наїдки стали складовою частиною у харчуванні слов'янських народів.
Українським народним харчуванням здавна цікавилися дослідники народної культури та побуту. У XIX - на початку XX ст. його докладно описали М.Маркевич, П.Чубинський, Хв.Вовк.
У 1845 р. було створене Російське географічне товариство (РГТ), яке видало і поширило першу етнографічну програму, що охоплювала основні питання народної культури і побуту. Цінний матеріал, написаний за цією програмою, містив відомості про їжу і харчування українців. Особливо виділялася серед статей РГТ робота Акима Канієвського "Народная пища в Золотоношском уезде", але не була опублікована. 1855 р. в "Полтавских губернских ведомостях" з'явилася праця цього ж автора «Несколько заметок о народной пище в Золотоношском уезде".
У XIX на початку XX ст. продукти харчування селяни Поділля виробляли у своєму господарстві. Розвиткові землеробства сприяли природні й географічні умови краю. Здавна вирощували селяни жито, пшеницю, овес, ячмінь, гречку, просо. Значного поширення з середини XIX с., набула картопля, яка пізніше стала чи не основним продуктом харчування. її використовували і як сировину для виготовлення спирту, крохмалю і патоки. З олійних культур вирощували льон, коноплі, соняшник, а також ріпак і мак. Значні площі землі в селянських господарствах займала кукурудза, цукровий буряк як харчовий продукт використовувався мало. З бобових культур подільські селяни найчастіше сіяли горох, а також квасолю; вирощували цибулю і часник, капусту, червоний буряк, моркву, гарбузи, дині. Як приправи до страв вживалися петрушка, пастернак, кріп, м'ята, хрін, гірчиця, селера.
Дуже розвиненим на Поділлі було садівництво. "Более других изобилуют садами уезды: Летичевский, Брацлавский, Ольгопольский, Гайсинский, Ушицкий, и Балтский. Яблоки, груши, сливы, местами "волошские" орехи; вышни, и черешни на втором плане; не редки персики и абрикосы". Багато свіжих і сушених фруктів вивозилось з Поділля; наприклад, з одного тільки Ушицького повіту чорносливу відправлялось до 300 тисяч тонн. З ягід подоляни розводили полуниці, малину, аґрус, порічки, а з дикоростучих кущів збирали терен, барбарис, глід.
Останнє оновлення ( Четвер, 21 жовтня 2010, 18:03 )
Сьогодні ми поговоримо……про ВУСА.
Що ж такого в цьому довгому, рівненко підстриженому, закрученому та такому необхідному волоссі на обличчі? Напевне, відповіді слід шукати ще в Римській Імперії. Саме звідти пішла мода носити бороди та вуса про це яскраво свідчать скульптури римських імператорів.
.Про те, бриття спочатку не всіма людьми сприймалося охоче. Є жарт про грецького філософа Діоґена з Синопу, що жив у роках 413—323 до Христа. Цей філософ, зустрівши чоловіка з голеним підборіддям, запитав його: «Чи не для того ти побрився, щоб докорити природі в тому, що вона створила тебе не жінкою, а мужем?»
Отже, і бриття пішло звідти ж .Як відомо, на Московщині ще цар Петро І рубав сокирою боярські бороди, бо хотів привчити бояр до бритви. Це йому не пощастило. Ще й досі борода — це характеристична ознака росіянина.— «Як цап!» — казали наші козаки на росіян. У російській мові «як» буде «как», а в сполученні зі словом «цап» створилася ота назва, що нею ще й досі називають москалів.
В Україні мода голитися та підстригати волосся розвинулася в часи прийняття християнства, бо, як пише Нідерле, це була ознака, якою християни відрізнялися від поган.
Останнє оновлення ( П'ятниця, 08 жовтня 2010, 12:46 )
|
|
Статті
