Василь Галаса (Орлан) одна з найбільш яскравих людей ОУН, яка віддала своє життя за матір Україну, за її свободу і майбутнє, таких людей не так багато, але і не мало, я розповім саме про нього, це велика людина!
Отця Василь не пам'ятав. Він був зовсім маленьким, коли працьовитий будівельник М. Галаса надірвався, підняв важкий камінь. Помер від внутрішньої кровотечі. До смерті сім я жила його заробітком і городом. Мати не могла вигодувати трьох дітей і була вимушена віддати старшу дочку у наймички в будинок багатої людини а Василя з маленькою сестрою перевезла в село Олесин до родичів. Там вони зачали батрачити. У школі міг вчитися тільки один Василь. Мати віддала сина пастушком до багатого селянина, за що господар повинен був годувати його і посилати в школу. Так зачалося самостійне життя Василя Галаси, одного з найбільш відомих в майбутньому керівників ОУН. Він володів неабиякою здатністю оволодівати всім за що б не брався. Про таких говорять «самородок». Але головне в нім був потяг до знань, книги. З дитячих років прагнув пізнати незнайомий йому навколишній світ. Рано пізнав грамоту і приохотився до читання. Читав безперервно, жадібно, багато. Вдень і вночі. Навіть коли пас корів, а вночі - якщо був повний і ясний місяць. Міг по пам'яті цитувати цілі шматки улюбленого Тараса Шевченка.
Такому хлопцю як Василь сама доля благоволила стати членом ОУН і захисником України. Їм він став в неповних 17 років. Степан Бандера був для нього героєм нації і кумиром. Він знав завжди, на всіх тимчасових відрізках свого життя, що він в будь-якій ситуації залишиться відданим ідеї, до кінця нестиме свій хрест і не скрутить в житті з вибраного шляху.
Поєднувати активну роботу в організації і важку працю маляра було не можливо. Тому він перестав малярувати і з головою пішов в роботу з сільською молоддю, діючи під керівництвом старших товаришів по організації. Він відчував турботу про себе старших товаришів по організації.
Вперше з в'язницею Василь познайомився в 1939 році. Створив Василь при тій, що працювала в Олесине «Просвіті» гурток по самоосвіті і струнний оркестр, куди підтягнулися сільські хлопці і дівчатка. Проте «Просвіта» відразу ж була закрита польськими властями. Пішов Василь на хитрість. Ви закрили? А я все одно і далі освічуватиму молодь. Щепити їй любов до своєї рідної мови, своїй культурі, вдачам і звичаям, вивчати їх знати свою історію, своїх героїв. Замаскував Василь свій гурток в дозволеному польськими властями українському товаристві «Сільський господар».
Активного нового члена ОУН Василя, в молодості його називали В'юн, місцеве керівництво організації призначило районним провідником молодіжної ОУН. Тепер він зачав проводити свою роботу і в інших населених пунктах. Через деякий час він потрапив у поле зору польської жандармерії. Його заарештували за приналежність до ОУН і антиурядову пропаганду серед молоді.
На допитах Василь відверто говорив, що дійсно організував гурток українознавства і не бачить в цьому ні чого злочинного. Що він, власне кажучи, зробив поганого? Для кого? У чому його провина? У тому, що він говорить по-українськи, любить свою рідну мову, історію і літературу України? Він просто ділився з сільською молоддю знаннями. Які отримав самоосвітою. Він читав багато книг і їх зміст переказував своїм одноліткам. Що ж тут злочинного? Хіба це політика?
Василь як справжній підпільник жодного слова не сказав про свою приналежність до ОУН, про старших товаришів по організації. Не розкрив жодної явки.
Його кілька разів жорстоко били до втрати свідомості. Він пролежав декілька днів, а через місяць його знову викликали на допит, його жорстоко били гумовими шлангами, але Василь мовчав. Якщо б знали поляки з ким мають справу, то убили б його на місці. Але Василь мужньо переносив муки і мовчав.
Тільки через чотири місяці Василь вийшов на свободу, після того, як Німеччина вторглася до Польщі, а радянські танки увійшли в Бережани. Але радянська влада була таким же ворогом ОУН, як і влада колишньої панської Польщі. Червона армія - це окупанти, і з радянською владою слід також боротися, як і з властями колишньої Польщі.
Радянська влада не дозволила відновити заборонену поляками «Просвіту», але Василь продовжував свою роботу. І 11 листопада 1939 року його вже орештовала радянська влада, наступного дня йому повинно було виконатися 19. І все та ж Бережанська в'язниця, і все ті ж питання. Він мовчав.
В процесі своєї діяльності Василь ще і в третій і четвертий раз потрапляв до рук тюремників, втративши все, що у нього було в житті: і щастя любити і бути коханим, і дітей своїх, і улюблену жінку, без якої і життя, здавалося, було йому не потрібна.
Не знайшовши доказів провини Василя, його випустили в червні 1940-го і він знову продовжив свою діяльність в ОУН, він знав що робить праву справу.
Він жив і діяв під чужим ім'ям цілий рік, аж до червня 1941 го …
Автор: Олексій Зайчук
| < Попередня | Наступна > |
|---|
