Цьогоріч виповнюється 131 рік від дня народження Олександра Миколайовича Прусевича (1878-1944) - польського іс­торика, етнографа, природознавця, біб­ліографа, музеєзнавця, дослідника Поділ­ля і Волині.

      Народився він у с. Окопи на річці Збруч при впадінні у Дністер, тепер Борщівського району Тернопільської області, в дрібно шляхетській сім'ї. Після закінчення ре­ального училища у 1900-1905 роках навчався на природничо-історичному факультеті (спеціальність - геологія) Московського університету. Проте з шкільних літ тягнувся до гуманітарних наук, тому ре­тельно відвідував лекції відомого історика, професора В.О.Ключевського і під його впливом захопився історією. Виробничу геологічну практику проходив у Подільській губернії і, дякуючи цьому, близько пізнав і полюбив цей край, що, зрештою, і визначило місце його подальшої роботи і навчання - перейшов на історико-філологічний факультет. Після здобуття вищої освіти прибув на роботу до Кам'янця-Подільського.

     Мова піде про славного подолянина Костянтина Широцького, учня Ю.Сіцінського на ниві науки, душа якого пломеніла любов'ю до свого народу. Він і досі залишається невідомим для широкого загалу, хоча за своє кротке 33-річне життя встиг зробити дуже багато. На нашій землі він народився і виріс, учився і набирався розуму, тут він у колі старших товаришів усвідомив себе сином свого народу, зрештою, перші його друковані праці з'явились саме в подільській періодиці, коли йому було всього вісімнадцять.

     Справді, Кость Широцький був різнобічно обдарованою люди­ною.

Щоб займатись патріотичним вихованням молоді , перш за все необхідно чітко, визначити що ж саме для нас є патріотизмом. Чи це віра у добро і процвітання своєї держави? Чи це проста, чиста любов, наче дитина любить матір? Чи це -тяжко трудитись кожного дня на благо своєї сім'ї? Чи, може патріотизм - бажання бути власником на своїй «Богом даній землі»? Вікіпедія видає значення слова «патріотизм»- Патріоти́зм (грец. patriótes - співвітчизник, грец. patrís - батьківщина) - моральний і політичний принцип, соціальне почуття, змістом якого є любов до батьківщини й готовність підкорити свої інтереси інтересам країни.

Увесь квітень не втомлювалася радіти за росіян. Який потік інформації про декларування доходів топ-чиновниками! Соцопитування (найбільше громадян Росії цікавлять доходи Путіна і Жириновського), особистий приклад президента Медведєва, котрий опублікував декларацію свою і членів родини, хоча відповідний закон набере чинності тільки 2010 року, критика експертів половинчастості антикорупційного пакета законів. Одне слово, бурхлива публічна дискусія, вал інформації із сумами, гектарами, квадратними метрами житла та кубічними сантиметрами двигунів особистих членовозів, на сайті Кремля - таблиця про доходи членів уряду, їхніх дружин і неповнолітніх дітей. І суворий такий президент: «Відмова надавати інформацію про доходи має тягти за собою звільнення зі служби».

Але ще цікавіше в Киргизії. Там держчиновники тепер повинні внести в декларацію не лише дані про доходи, вклади, рухоме і нерухоме майно, а й твори мистецтва, антикваріат і навіть про худобу. У декларації держчиновники Киргизії також зобов'язані вказати відомості про доходи своїх близьких родичів: чоловіків/дружин, дітей, батьків, усиновителів, усиновлених, повнорідних і не повнорідних братів і сестер, дідусів, бабусь і онуків. Круто, правда ж?

Сьогодні майже по всіх містах України відзначають так зване свято трудящих і весни. Чи справді воно так? Спробуємо розібратись звідки взялось це свято і чи актуальне воно зараз.

У липні 1889 року Паризький конгрес II Інтернаціоналу, на згадку про виступ робітників Чикаго, ухвалив рішення щодо проведенні 1 травня щорічних демонстрацій. Уперше день міжнародної солідарності трудящих був відзначений в 1890 році в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччині, Данії, Іспанії, Італії, США, Норвегії, Франції, Швеції й деяких інших країн.

Довгий час Першотравень був символом революції, непримиренної класової боротьби. Це свято відзначається в 66 державах світу.

Не заздрощів, не лжі.

Землі для рук, а неба -

Для духу, для душі.

(Ротач)

Чи можна бути людиною, зрікшись свого коріння, не знаючи, хто ми і звідки, і який наш вік на цій землі? Чи маємо право казати, що відроджуємось у власній

державі, коли зневажаємо рідну мову і культуру?

Історія, мабуть, не пам'ятає цілеспрямованішого геноциду, ніж той, який здійснювали у XX столітті сталінські яничари в Україні, але ми з вами є свідками того, що ні мови нашої, ні пісні, ні інших пронесених у серці духовних оберегів свого народу Україна не втратила. Так само не могла втратити у ті глибокі істо­ричні часи, коли по території нашого краю перекочовували різні орди.

Нині стало модним слово «народознавство». Як колись «перебудова». А чи задумуємось над тим, що ж то означає - пізнавати свій народ? Це не тільки організація вечорниць чи купальських свят, колядок. Всім відомий євангельський вислів: «Пізнай себе самого». Пізнавати народ, отже, означає пізнавати самого себе, заглядати в історичну та генетичну пам'ять, що передається нам з кров'ю, акумулюється і підсилюється енергією, якою пульсує наша земля від найменшої травинки по вершечки соборів. Але пізнати свій народ у всій сукупності його знань, його гармонійного співжиття з навколишнім світом з допомогою лише цієї формули важко. Наші предки, що мали велику й могутню дохристиянську релігію, розуміли не лише свою причетність до невмирущого, вони відчували пульсування цієї життєвої енергії у всьому, що їх оточувало.

Задумаймось: тоді, коли люди жили серед квітучої і непоруйнованої природи, коли мали чисту воду і чисте повітря, коли земля колосилась хлібами і текла медами, могли 6 безпечно попльовувати на ті дари землі. Адже їх було вдосталь. А вони схилялися перед тими дарами і благословляли їх.

Наснились мальви, рута-м 'ята

І скрип криничний журавля,

І смерекова отча хата,

Яку давно покинув я...

Дитячих літ моїх колиска,

Моя порадниця свята,

Вона, як доля, рідна й близька,

Миліш її ніде нема.

М.Бакай.

Хата - найперша оселя наша й колиска роду: Світла. Чиста. Зі своїми очима-вікнами на всі сторони світу. Яку ж роль відігравала вона у духовному світі подільського селянина?

У всіх народів мова - то засіб спілкування, у нас же, з важкої руки імперії - це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм.

Дослідники вважають українську мову одною з найстаріших мов Європи. У 1880 році. в Одесіі вийшла книга Михайла Красуського „Древность малороссийского язька". Вона шокувала російський царизм, бо доводила найдавніший вік пригніченої української мови. Автор застерігав царських сатрапів, що українську мову треба не забороняти, не нищити, а навпаки, плекати й охороняти, бо вона є давнішою не тільки від грецької, латинської чи навіть давньоєгипетської, а й від самого санскриту, котрий, власне, походить від праукраїнської мови IV-IV тисячоліть до нашої ери. У словнику санскриту - найдавнішій пам'ятці нашої прамови, є всі прадавні слова, котрі живуть понині в українській мові. Недруги з переляку почали гонитву за книгою, а потім за автором.