Сьогодні ми почнемо серію статей про національний продукт – гарбуз. Про його символіку, значення та…смак.
Частина перша.
Гарбуз у весільні обрядовості.
Чому саме його іноді давали на відмову.
Українці завжди славились своїми працьовитими руками, завзяттям до роботи та вміння працювати на землі. Навіть на малесенькому клаптику городу міг бути (і часто був) цілий фестиваль овочів. Згадаймо хоча б уривок з «Зачарованої Десни» Олександра Довженка : « До чого ж гарно і весело було в нашому горoді! Ото як вийти з сіней та подивись навколо - геть-чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвіте весною! А що робилось на початку літа - огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте.
Останнє оновлення ( Вівторок, 11 жовтня 2011, 03:46 )
Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині.Кожна матір робила для своєї дитині ляльку, щоб та гралась.
Лялька буває різної форми - великою й маленькою. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею - ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду.
Її робили для того, щоб пішов або, навпаки, припинився дощ. Або для того, щоб забрати хворобу від людини. Залежно від події робили різні ляльки. Якщо для шлюбу, то ляльки виготовляли дуже ретельно. Ляльку вбирали в український стрій, як молоду, робили великий віночок, чи корону, на голову також до ляльки -молодої обов'язково робили пару - молодого, і що ж за весілля без дружб... Також дівчата часто разом з рушниками та сорочками в скриню до посоха робили ляльок. Коли ж дівчина виходила заміж, то в родині чоловіка дозволялось, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, тим швидше, і тим здоровіші будуть діти. А коли вже народжувалась дітвора, то , звісно, лялька віддавалась їй.
Існувало повір'я, що якщо діти дуже часто і довго бавляться лялькою-мотанкою, то сім'я скоро чекатиме не поповнення. Якщо ж їх робили діти, вони часто робили собі товариша і порадницю.
Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під'юпник (або нижня спідничка т.з. галька) і запаску - підібрано все в традиціях Подільського краю. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи - минулий, теперішній і майбутній; обов'язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір - очіпок, стрічка чи хустка - що символізує зв'язок з небом.
Символічним є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування.
Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити цей оберіг, тому дівчата до цього ставились так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника.
Насправді ляльку -мотанку може зробити кожен. Для цього необхідно лише трішки часу, фантазія, та мінімальні знання вишивки свого регіону. І пам'ятайте, лялька, зроблена власними руками, значно тепліша та добріша, ніж куплена-пластмасова, адже вона наша- автентична...лялька-мотанка!
Шануймося!
Ось декілька моїх лялечок
Леся Медведчук
Останнє оновлення ( Середа, 05 січня 2011, 12:43 )
Народна кулінарія - це така ж культурна спадщина того чи іншого народу, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток, яким пишається кожний народ. Українська кухня відома з давніх часів, чимало страв зажили світової слави, деякі наїдки стали складовою частиною у харчуванні слов'янських народів.
Українським народним харчуванням здавна цікавилися дослідники народної культури та побуту. У XIX - на початку XX ст. його докладно описали М.Маркевич, П.Чубинський, Хв.Вовк.
У 1845 р. було створене Російське географічне товариство (РГТ), яке видало і поширило першу етнографічну програму, що охоплювала основні питання народної культури і побуту. Цінний матеріал, написаний за цією програмою, містив відомості про їжу і харчування українців. Особливо виділялася серед статей РГТ робота Акима Канієвського "Народная пища в Золотоношском уезде", але не була опублікована. 1855 р. в "Полтавских губернских ведомостях" з'явилася праця цього ж автора «Несколько заметок о народной пище в Золотоношском уезде".
У XIX на початку XX ст. продукти харчування селяни Поділля виробляли у своєму господарстві. Розвиткові землеробства сприяли природні й географічні умови краю. Здавна вирощували селяни жито, пшеницю, овес, ячмінь, гречку, просо. Значного поширення з середини XIX с., набула картопля, яка пізніше стала чи не основним продуктом харчування. її використовували і як сировину для виготовлення спирту, крохмалю і патоки. З олійних культур вирощували льон, коноплі, соняшник, а також ріпак і мак. Значні площі землі в селянських господарствах займала кукурудза, цукровий буряк як харчовий продукт використовувався мало. З бобових культур подільські селяни найчастіше сіяли горох, а також квасолю; вирощували цибулю і часник, капусту, червоний буряк, моркву, гарбузи, дині. Як приправи до страв вживалися петрушка, пастернак, кріп, м'ята, хрін, гірчиця, селера.
Дуже розвиненим на Поділлі було садівництво. "Более других изобилуют садами уезды: Летичевский, Брацлавский, Ольгопольский, Гайсинский, Ушицкий, и Балтский. Яблоки, груши, сливы, местами "волошские" орехи; вышни, и черешни на втором плане; не редки персики и абрикосы". Багато свіжих і сушених фруктів вивозилось з Поділля; наприклад, з одного тільки Ушицького повіту чорносливу відправлялось до 300 тисяч тонн. З ягід подоляни розводили полуниці, малину, аґрус, порічки, а з дикоростучих кущів збирали терен, барбарис, глід.
Останнє оновлення ( Четвер, 21 жовтня 2010, 18:03 )
Сьогодні ми поговоримо……про ВУСА.
Що ж такого в цьому довгому, рівненко підстриженому, закрученому та такому необхідному волоссі на обличчі? Напевне, відповіді слід шукати ще в Римській Імперії. Саме звідти пішла мода носити бороди та вуса про це яскраво свідчать скульптури римських імператорів.
.Про те, бриття спочатку не всіма людьми сприймалося охоче. Є жарт про грецького філософа Діоґена з Синопу, що жив у роках 413—323 до Христа. Цей філософ, зустрівши чоловіка з голеним підборіддям, запитав його: «Чи не для того ти побрився, щоб докорити природі в тому, що вона створила тебе не жінкою, а мужем?»
Отже, і бриття пішло звідти ж .Як відомо, на Московщині ще цар Петро І рубав сокирою боярські бороди, бо хотів привчити бояр до бритви. Це йому не пощастило. Ще й досі борода — це характеристична ознака росіянина.— «Як цап!» — казали наші козаки на росіян. У російській мові «як» буде «как», а в сполученні зі словом «цап» створилася ота назва, що нею ще й досі називають москалів.
В Україні мода голитися та підстригати волосся розвинулася в часи прийняття християнства, бо, як пише Нідерле, це була ознака, якою християни відрізнялися від поган.
Останнє оновлення ( П'ятниця, 08 жовтня 2010, 12:46 )
Коси розпустила, віночок наділа…
Сценарій
Світлиця прибрана рушниками, квітами. Посередині стіл, накритий скатертино., на ньому барвінок, калина, паперові квіти, стрічки, віночок весільний старого зразка. На стіні композиція: велика квітчаста хустка з тороками і дівочий вінок з стрічками. Тут же невеличка виставка подільського жіночого вбрання. На стінах репродукції з картин Ф.красицького «подруги», К. Трутовький.
«одягають вінок», В. Маковського «Дівич-вечір».
1. Вступне слово.
У який бік життя не поглянемо, скрізь побачимо як оригінально, своєрідно складав свою культуру народ український.
Візьмім його пісню: її утворив наш народ, як ніхто , це всім світом визнано. Або погляньмо на український орнамент. Ми побачимо його на кожному кроці життя селянського: малюнки криють сволоки й комини, містяться над дверми мА та вікнами, по стінах хат, оздоблюють посуд, широко розкинулись на скринях, мисниках, на речах світських і церковних.
Останнє оновлення ( Середа, 01 вересня 2010, 10:28 )
Гарна писанка у мене,
мабуть, кращої й нема.Мама тільки помагала,малювала ж я сама…
Українська писанка - це маленьке диво живопису, у яких народ виявив свій мистецький хист, свою здатність до творчого осмислення, художнього узагальнення навколишнього світу.Їй присвячені безліч публікацій, книжок, віршів, пісень, коломийок, загадок, розроблені розмальовки для найменшеньких «писанкарів» і, навіть створений музей «Писанка», що в м. Коломия.
Чому ж стільки уваги приділено цьому розфарбованому яйцю?
Писанка вважається символом нового життя, воскресіння Бога, і відродження природи. Чому саме на яйці зображувалась символіка? Наші предки вважали, що яйце-наче початок нового життя, адже з нього «не живого» народжується «живе». РОзписувати писанку було прийнято в чистий четвер, коли йшли приготування до Великодньої Неділі. ДО писанкарки приодили хлопці та дівчата, засовувались двері та починалось дійство. Чому саме "дійство"? Дуже просто, адже процес написання писанки мав декілька обов"язкових етапів:
1.Писанкарка мила руки.
2. Молилась перед образами з думкою про людей, яким писались писанки.
3. Готувала необхіде знаряддя та місце для розпису.
4. Безпосередньо виконувала розпис.
Останнє оновлення ( Середа, 31 березня 2010, 21:07 )
Страсний тиждень
Останній перед Великоднем тиждень називається Страсним, на спомин святих страстей Господніх. Кожен його день наближує нас до урочистої події - Світлого Христового Воскресіння. Це тиждень найсуворішого посту. Не можна не те що вживати скоромного а й, навіть, співати, танцювати.
Щоправда такі заборони стосуються будь-якого з постів, але найбільше їх потрібно дотримуватись саме перед Великоднем. Розглянемо кожен з днів цього тижня. У понеділок треба до Великодня підготувати свою оселю - пофарбувати, помити, почистити. У вівторок треба підготувати одяг, випрасувати білизну. У середу завершуються всі господарські роботи. Треба прибрати хату, винести все сміття. Треба також заготовити яйця для крашанок та писанок, підготувати все необхідне для їх виготовлення знаряддя.
Останнє оновлення ( Вівторок, 30 березня 2010, 11:24 )
Найбільшим, найголовнішим українським родинним, громадським і релігійним святом у річному циклі зимових свят — „брумалій" — було в давнину свято „Корочуна''. Назву Корочун толкують різно: як свято дня, що ступнево збільшується (ніч скорочується), я,к назву соняшних променів, що входять з цього часу під земну кору і т. д. Але запевнити, що саме від спогаданого пішла назва — дуже трудно, та й неможливо.
Походження самого свята „Корочуна" також толкують різно. Одні теоретики-дослідники, як наприклад, відомий професор Харківського університету Потебня (1835-1891), виводить подібність наших свят від східньої мітології — іранської та індійської. Санскритські „Веди" та іранські „Авести" дуже багато подають близького до наших пісень та звичаїв.
Останнє оновлення ( П'ятниця, 23 липня 2010, 11:36 )
Йорда́на (або Ордана, Водохреща, Богоявлення) —третє (як співається в колядці : «…а той третій празник- Святе Водохреща…») завершальне, велике свято різдвяно циклу, яке християни відзначають 19 січня. Це хрещення на Йордані Христа.Ісус Христос прийняв хрещення в річці Йордан коли досяг 30-річного віку. Хрещення відбувалось поблизу річки Йордан, і здійснювалось пророком Іоаном Хрестителем. Прізвисько Івана – Хреститель, має своє коріння у хрещенні, яке він здійснював у ріці Йордан для багатьох тисяч новонавернених євреїв. Сам він казав: «Я хрестив вас водою, а Той вас хреститиме Духом Святим» (Мк 1, 8). Це вже є заповіддю християнського хрещення, яке відтоді буде надаватися віруючим у Христа, який у сакраментальний спосіб буде нас з Ним з’єднувати. Дійсно – це вже не вода, а Святий Дух буде нас завжди єднати з. Ісус. вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога Отця : «Цей є Син Мій улюблений...». В це момент на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.
Останнє оновлення ( Вівторок, 30 березня 2010, 13:30 )
|
|
Чому саме його іноді давали на відмову.
